Безпеку закладаємо на старті проєкту, а не після злому.
Багато проблем із безпекою починаються з простих речей: спільний пароль на всіх, ключ LiqPay у коді, резервна копія, яку ніхто не перевіряв. Ми закриваємо їх на старті, коли це найдешевше.

Ролі та права доступу
Перш ніж будувати систему, ми з’ясовуємо, хто нею користуватиметься і що кожному потрібно. Менеджер бачить заявки, але не змінює ціни. Бухгалтер бачить оплати, але не має доступу до налаштувань сервера. Власник бачить усе. Кожен бачить лише своє (розмежування доступу), і саме тут найчастіше трапляються дірки: адмінка, де можна відкрити чуже замовлення, змінивши число в адресі.
Кожна людина отримує власний обліковий запис, а не спільний пароль на всіх. Коли працівник іде з компанії, достатньо вимкнути його обліковий запис, а не міняти пароль усім. Важливі дії з даними записуються в журнал, тож можна з’ясувати, хто і що змінив.
Паролі та ключі поза кодом
Паролі до бази даних, ключі платіжних сервісів на кшталт LiqPay чи WayForPay, токени ботів у Telegram не записуються в код. Вони зберігаються окремо на сервері й доступні лише програмі, якій справді потрібні.
Так код можна показати іншому підрядникові чи віддати на перевірку, не відкриваючи доступу до ваших грошей і даних. А якщо ключ треба замінити, це робиться в одному місці без переробки програми.
Резервні копії, з яких справді можна відновитися
Резервна копія, з якої ніхто не пробував відновитися, лише заспокоює. Тому ми:
- Разом із вами визначаємо, скільки даних ви готові втратити в разі збою (RPO), і під це налаштовуємо частоту копій.
- Налаштовуємо автоматичні копії бази даних і файлів.
- Зберігаємо копії окремо від основного сервера й поза офісом, щоб збій, злам чи відключення світла не забрали і їх.
- Перед запуском пробуємо відновити систему з копії на окремому сервері.
- Записуємо в інструкцію, як відновитися, щоб це міг зробити не лише той, хто налаштовував.
Оновлення та журнали подій
Більшість систем складається з готових бібліотек, і в них регулярно знаходять вразливості. Ми ведемо перелік того, з чого складається ваша система, і плануємо оновлення: спершу перевіряємо на копії, потім переносимо на робочий сервер, маючи свіжу резервну копію.
Система веде журнали подій: входи, помилки, важливі дії з даними. Якщо щось пішло не так, журнал допомагає знайти причину, а не гадати. Паролі й зайві персональні дані в журнали не записуємо.
Що дозволено ШІ
Якщо у вашій системі працює ШІ-асистент чи інша функція на мовній моделі, ми заздалегідь записуємо, які дані вона бачить і що може робити сама. Приклад: асистент на сайті відповідає за базою знань і збирає заявки, але не бачить закупівельних цін і не може скасувати замовлення.
Дії, які важко повернути назад, як-от повернення коштів, видалення даних чи розсилку всім клієнтам, ШІ лише готує, а підтверджує людина. Текст, який пише відвідувач сайту, асистент сприймає як питання, а не як команду. До запуску ми перевіряємо асистента на спроби підмінити його інструкції через текст повідомлення (prompt injection), щоб його не вдалося «вмовити» видати чужі дані. Як ми запроваджуємо ШІ для працівників, розповідає сторінка «Безпечний ШІ для команди».
Що перевіряємо перед запуском
Так ми працюємо: перш ніж відкрити систему для клієнтів, проходимо цей перелік.
- У кожного користувача свій обліковий запис і лише ті права, які йому потрібні.
- Паролі й ключі не потрапили в код.
- Резервна копія створюється автоматично, і з неї вже пробували відновитися.
- Сервер і бібліотеки оновлені.
- Журнали подій увімкнені й не містять паролів.
- Форми захищені від підробки запитів і масового спаму.
- Права ШІ записані, а ризиковані дії потребують підтвердження людини.
Питання
Питання про безпеку.
Чи робить це проєкт дорожчим?
Трохи часу на старті це додає, але закрити такі речі одразу значно дешевше, ніж розбиратися після витоку даних чи втрати бази. Ці роботи одразу входять у склад робіт, який ми погоджуємо до старту.
А якщо система вже працює і зроблена не вами?
Тоді почнімо з перевірки: хто має доступ, де зберігаються паролі, чи є резервні копії й чи можна з них відновитися. Це робота з розділу «Кібербезпека», а якщо систему треба рятувати, підійде «Порятунок проєкту».
Хто має доступ до наших даних під час роботи?
Лише ті, кому це потрібно для задачі, через окремі облікові записи, які ви можете вимкнути. Для розробки ми, де можливо, використовуємо тестові дані замість справжніх даних ваших клієнтів. Персональні дані обробляємо за вимогами GDPR.
Чи можна вбудувати ШІ, не відкриваючи йому дані клієнтів?
Здебільшого так. Ми визначаємо, які дані справді потрібні моделі, а персональні дані, де можливо, приховуємо ще до того, як текст потрапить до неї. Якщо дані не можна передавати стороннім сервісам, розгортаємо модель на наших серверах у ЄС або на вашому обладнанні.
Чи можна повністю захиститися від зламу?
Ні, і ми цього не обіцяємо. Ми можемо суттєво зменшити ризик і робимо так, щоб збій чи злам не знищив дані: окремі доступи, оновлення, перевірені резервні копії й журнали, з яких видно, що сталося. Якщо злам усе ж стався, допомагаємо зупинити атаку, з’ясувати, як він стався, відновити роботу й закрити діру, див. «Кібербезпека».
Поговорімо
Перевірмо, наскільки захищена ваша система.
Розкажіть, що у вас уже працює або що плануєте будувати. Ми підкажемо, які ризики закрити першими.